От Москвы до Бреста нет такого места, Где бы ни скитались мы в пыли. С лейкой и блокнотом, в моторе с пулеметом Сквозь туман и стужу мы прошли. Без глотка
Я хотела твоё тело, когда ты танцевал Улетала за пределы - ты имя моё шептал Обвивала твои плечи мыслями страстными Прижимай меня ближе к сердцу , крепче
Она верит ветрам и цвету воды, Она знает меру обид и вражды, Она знает цену молчаний, обманов и тяжких провин. Она не хочет каждый вечер оставаться одна
Радість і щастя, Розлука й кохання, Знову світитимуть В море ті ночі. Можливо, почуєш Мої сподівання, Можливо побачиш Прохаючі очі. Приспів: Немає правди
Каждые сто лет я на берегу собираю звёзды и в небо несу Каждая из них может быть твоя, разве ты иначе заметишь меня Если любовь - это линия, мы - нарисованный
Місяць по небу ходить, Пісню свою заводить, Зорі за ним співають голосні. Місяць мене питає: Знаю я, чи не знаю, Як ти мене кохаєш у ві сні. Я кажу:
Щастя наче більше, ніж було. Сотні, мільйони мегагерц, Боже, і куди тебе несло? І довго ж ти гуляв в моєму серці. Правда, це не дуже добрий знак, Радощі
Кружила, так кружила, что юлой голова Защемила, так защемила, что сама не своя Отболела, так отболела, что жара не жара Осень быстрым ветром успела всё
Хмурый ноябрь в городе моём построил стены из дождя. Грустно, но я знаю это не беда, а просто хандра. Мы погрустим с этим небом пасмурным, осенним вдвоём
Ла ла ла ла ла ла ла Ла ла ла ла ла ла ла Ла ла ла ла ла ла ла ла ла ла Ла ла ла ла ла ла ла Какой-же летний вечер без костра? И под гитару песни до
Их хоб дих цу фил либ, Их труг аф дир кайн хас, Их хоб дих цу фил либ, Цу зайн аф дир ин кас. Их хоб дих цу фил либ, Цу зайн аф дир гор бейз. А нар
Я бегу и мчусь - улетаю Ты видишь, но молчишь Но наступит день, когда узнаю Что скрывают мысли твои Я боялась падать на землю Я боюсь остаться одна Но
У вікні своєму Хмари ти рахуєш, Я вже недалеко, Скоро ти мене почуєш... Приспів: Давай з тобою Займатися любов’ю, Давай з тобою Займатися любов’ю. Під
Осень без оглядки Оддалась снегам. На душе осадки, В голове пурга. Лед сковал любовь В груди моей. Как дождаться ей Теплых дней? Стрелки обреченно
Іще одна історія весни, Написана під сонцем і вином, Про те, як ти хотіла бути з ним І перший раз не ночувала вдома, Та ти була із ним знайома. Іще одна
Серед гір, там де віє буревій, Вільний птах кохану там шукав. Серед гір, у ніч та люту заметіль, Де ти є, озвися, він чекав. А вона мовчала, бо ображена
Любов – то велика сила, Хтось істину відкрив. Ти так його хотіла, Коли він говорив. Він брав її руками, Гарячу і смішну. Як дві зорі тілами Зливалися
Віра в сон, що ходить поміж нами. Про любов, шалену до нестями, Яку показують в кіно, Коли звучить сумна мелодія. Марафон, літають дні за днями, Знов